Деревне вугілля (частково тліє).

 

 

 

Відеогір'я деревного вугілля

Дерево — вугілля — мікропористий високовуглецевий продукт, що утворюється за піролізе деревини без доступу повітря.

 

Binchōtan

 

Ogatan

Піроліз деревини[правити | керувати Вікі-текст]

Піролізом, або сухою переганкою, називається розкладання органічних речовин через нагрівання без (або з обмеженням) доступу повітря, щоб запобігти горіння^[1]. Також піроліз — перший процес, що відбувається під час горіння деревини. Мови полум'я утворюються завдяки горінню не самої деревини, а газів — летких продуктів піролізу. Під час піролізу деревини (450-500 °C) утворюється низка речовин: деревне вугілля, метанол, оцтова кислота, ацетон, смоли та інші.

 

Вуглеження кухонним способом

Цей процес використовується в піролізних котлах. Процес газифікації деревини (піроліз) відбувається у верхній камері котла (завантажного простору) під дією жару та за обмеженого доступу повітря. Несхильний деревний газ протікає через шар жару, досягає сопла та змішується там із вторинним повітрям.

Властивості[правити | керувати Вікі-текст]

Під час піролізу деревини зберігається структура її провідних тканин, тому в утвореному деревному куті є велика кількість капілярів і пор, що мають велику сумарну поверхню, що сприяє його великій адсорбційній здатності. За звичайної температури деревне вугілля може адсорбувати різні речовини з їх розчинів, а також різні газы, зокрема інертні. Водночас чим легше зріджується газ, тим краще його адсорбує деревне вугілля. Під час нагрівання адсорбувальної речовини деревне вугілля виділяє їх, знову набуваючи здатності адсорбувати. Щоб збільшити адсорбційну здатність вугілля, його активують нагріванням без доступу повітря^[2].

Застосування[правити | керувати Вікі-текст]

У цьому розділі бракує посилання на джерела информации. Інформація має бути перевірена, інакше вона може бути поставлена під сумнів і видалена. Ви можете відкоригувати цю статтю, додавши посилання на авторитетні джерела. Ця позначка встановлена 10 квітня 2016 року.

Деревне вугілля класифіковане в системі стандартів — ГОСТ 7657-84 «Вугілля деревний».

Застосовується для очищення, розділення, вилучення різних речовин, як антисептика, очисника, поглинача воды. Наприклад, у виробництві кристалічного кремнію, сіровуглецю, чорних і кольорових металів, активованого вугілля, як побутове паливо, у садівництва, у кімнатному Квітковості і для виробництва органічного добрива терра прета.

Зареєстрований як харчового барвника під кодом E153.

Історія[правити | керувати Вікі-текст]

У цьому розділі бракує посилання на джерела информации. Інформація має бути перевірена, інакше вона може бути поставлена під сумнів і видалена. Ви можете відкоригувати цю статтю, додавши посилання на авторитетні джерела. Ця позначка встановлена 19 лютого15 року.

У Росії деревне вугілля виробляли здавна. Кузначні гори працювали саме на деревному вугіллі. Найпоширенішими способами отримання були кухонне та ямне вугілля. Варіантами кухонного були «стійка» й «кабан». Ці технології були примітивними, процес триває до місяця й вимагав періодичного контролю й обслуговування. Всі газоподібні та рідкі (у парах) продукти розпаду (а це приблизно дві треті від вихідної маси абсолютно сухої деревини) викидалися в атмосферу. Масове виробництво вугілля за такими технологіями було можливим тільки в XVII-XVIII столітті, коли щільність населення була низькою й багато території не освоєнні. Уже з XIX століття в Росії віддають перевагу найпростішим цегляні печі для виготовлення вугілля.

Батьківщиною промислового виробництва деревного вугілля треба вважати Урал. Демідовське чавунно-літейне виробництво піднялося саме на деревному вугіллі.

Повернення до купального вугілля мав місце в перші роки радянської влади на тлі розвала промисловості. Потім були побудовані великі вуглецеві запальні заводи (Аша, Сява, Амзя, Молома, Верхня Синяча), які забезпечували порівняно екологічно чисте виробництво вугілля. Водночас, особливо на Північному Уралі, надалі працювали різні модифікації найпростіших цегляних печей.