Вироби з ренію, необроблені, зі змістом ренія (Re)-99,99%, реній пруток

Вироби з ренію, необроблені, зі змістом ренія (Re)-99,99%, реній пруток, сріблясто-білий тугоплавкий метал. Хімічний склад: Re>99,99%; інші домішки - менш ніж 0,01%. Використовується у виробництві жаростійких і корозійностійких сплавів у металургійній промисловості.

Реній (англ. rhenium, нім. Rhenium n) — хімічний елемент. Від назви р. Рейну. Символ Re, ат. н. 75; ат.м. 186,207. У природі існує два ізотопи: стабільний ¹⁸⁵Re і радіоактивний ¹⁸⁷Re. Елемент передбачений Д. Менделєєвим у 1869 р., виявлений в 1925 р. німецькими геохіміками І. та Ст. Ноддак в колумбіті і ґадолініті. У 1926 р. реній був виділений ними в чистому вигляді, а в 1928 р. вони встановили, що найвищий вміст його характерний для молібденіту і що реній є геохімічним аналогом молібдену.

Загальна характеристика[ред. • ред. код]

Сріблясто-білий тугоплавкий метал. Хімічно дуже стійкий. Густина 21030 кг/м3; t_плав 3190 °C; t_кіп5600 °C. Реній вирізняється високим електричним опором і твердістю, пластичністю, легко утворює сплави з Мо, Pt, Os, Co, V, W, Ta, Nb і за багатьма властивостями близький до платіні. Халькофільний. Парамагнітний. Реній — рідкісній розсіяний елемент. Середній вміст ренію в земній корі 7•10^-8% мас.

Реній вирізняється високою міграційною здатністю і в окиснювальному середовищі легко виноситься. Найбільш збагачені ним молоді фанерозойські родовища. Нагромаджується також в осадових утвореннях мідистих сланців (Мансфельд, Німеччина) і мідистих пісковиках (Джезказган, Казахстан), при цьому ренійвмісні руді локалізуються в крайових частинах депресій.

Реній, як типовий розсіяний елемент, концентрується в плутоногенних гідротермальних мідно-молібденових родовищах, а також в осадових мідистих пісковиках і мідистих сланцях, звідки він добувається попутно при комплексній переробці руд.

Історія[ред. • ред. код]

Реній (лат. Rhenus що означає Рейн)^[1] був останнім із хімічних елементів, що мають стабільні ізотопи, якій був відкритий у природі.^[2] Існування ще не відкритого елементу було передбачено Д. І. Менделеєвим на основі переодичної системи елементів. Інша теоретична інформація була отримана Генрі Мозлі у 1914.^[3] Але він був остаточно відкритий Вальтером Ноддаком, Ідою Таке, та Отто Бергом у Німеччині. У 1925 році вони повідомили про визначення елементу в платиновій руді та мінералі колумбіт. Також вони знайшли реній в гадолініті та молібденіті.^[4] У 1928-му вони змогли віділити 1 г цього елементу переробивши 660 kg молібденіту.^[5] Процес був настільки складний, що видобуток ренію був призупинений до 1950 р. коли було налагоджено виробництво вольфрам-ренієвого та молібден-ренієвого сплаву. Ці сплави знайшли широке застосування в промисловості, що обумовило великий попит на реній, добутий з мідної руди.

У 1908, японський хімік Масатака Огава заявивши, що він відкрив елемент номер 43 Nipponium (Np) на честь Японії. Однак, у подальшому аналіз показавши наявність ренію в його зразках (елемент номер 75), а не елемента 43 Технецію.^[6] Символ Np в подальшому був використаний для елемента Нептуній.

Походження назви[ред. • ред. код]

Назв на честь батьківщини Іди Ноддак-Таке (Ida Noddack-Tacke) — Рейнської провінції Німеччини, лат. Rhenus — Рейн.

Отримання[ред. • ред. код]

 

Ammonium perrhenate

Основне джерело отримання ренію — молібденові концентрати (вміст Р. 0,01-0,04%). Виробництво ренію базується на відходах, що отримують при переробці молібденових, мідно-молібденових і мідних концентратів. При випаленні цих концентратів реній окислюється до Re₂O₇ і випаровується з пилом, який вловлюється на фільтрах випалювальних печей. Пив містить 0,01-0,2% Re при початковій його кількості в концентраті 0,005-0,05%.

Оксид ренію переводять аміачною водою в перренат амонію:

{\displaystyle \mathrm {Re_{2}O_{7}+H_{2}O+2\ NH_{3}\longrightarrow 2\ NH_{4}ReO_{4}} }

який за високі температури і тоці водню відновлюється до металу:

{\displaystyle \mathrm {2\ NH_{4}ReO_{4}+4\ H_{2}\longrightarrow 2\ Re+N_{2}+8\ H_{2}O} }

Великими вважаються родовища із запасами понад 30 — 40 т Re, дрібні — бл. 3-5 т. У присутності молібдену Р. не може утворювати власних мінералів і розсіюється в молібденіті, нагромаджуючись у різних низькотемпературних типах руд і в останніх їх генераціях. Тому, якщо в кварц-вольфрамітових і кварц-молібденітових родовищах в молібденіті міститься 0,001-0,003% Re, то в молібденіті більш низькотемпературних родовища кількість його на порядок вища. Середнє співвідношення Мо:Re = 5000. Крім молібденіту, для якого мінеральний кларк 114 г/т, реній входити до складу халькопіриту (0,6 г/т) і піриту (0,3 г/т). У пентландит-<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D</p>